І знов, у котрий це
вже раз, Зійшлися ми в одній
родині, Щоб пом’януть той
славний час, Коли в офіру
Батьківщині Себе принесли кращі
з нас. Нема любові понад
ту, Що окропила кров’ю
Крути, І ту гарячу кров
святу
Повік Вкраїні не
забути.
Вони віддали життя за майбутнє своєї
держави. Нагадаємо, 29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути,
що за 130 кілометрів від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і
гімназистів боролися з майже 5-ти тисячною більшовицькою армією. Бій
тривав лише п’ять годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків.
Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні.
Уже в березні 1918 року, після
підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до
Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено
урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28
вояків-студентів було перевезено до Києва. Виступаючи на церемонії поховання,
голова Центральної Ради (1917-1918) Михайло Грушевський назвав вчинок київської
молоді героїчним.
Після цього про подвиг молодих звитяжців
забули на більш ніж 70 років, а їхні могили за радянських часів було
зруйновано.
Офіційно День пам’яті героїв Крут почали
відзначати з 2007 року, згідно з указом Президента ”Про вшанування
пам’яті Героїв Крут”. На місцях їх останнього бою та поховання встановлено
пам’ятні знаки.
Бій під Крутами став не
просто історичною подією, він перетворився на справжню легенду і став
символом України.
|